|
Три дні Великого Походу
Якщо ви побачите над лісовою дорогою великий банер під колір лісу – не дивуйтесь, це не міраж. Прямуйте далі. Ще кілька кроків і назустріч відкриється наметовий табір з розмаїттям стягів, запахне смачним супчиком з казанка та дзвінко розіллється дитячий гомін. Вітаємо, ви потрапили до країни скаутів! Від цього моменту намагайтеся загострити всі шість відчуттів, щоб не пропустити жодного цікавої миті з історії пригод під назвою «ХІХ збір-похід «Козацькими шляхами: повернення до витоків». День перший А починалося все з трьох маршрутів різної відстані: для дорослих роверів (45 км.), середньої (26 км.) та молодшої (12 км.) вікових груп. Під час походу юні скаути допомагали жителям сіл с. Великий Букрин, с. Ходорів, с.Балико-Щучинка: прибирали пам'ятники, могили воїнів Великої Вітчизняної війни. І ось нарешті всі учасники збору-походу зібралися на місці для наметового таборування біля с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області. Урочисто пов’язані скаутські хусточки, попереду розвівається прапор куреня та гордо майорить «скаутська лілія»… Цьогорічний виїзд пам’ятний, адже присвячений він 64-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні – Битві за Київ «Букринський плацдарм». Незабутня хвилююча зустріч з ветеранами, покладання квітів до меморіалу загиблим воїнам, розуміння і співчуття в очах маленьких патріотів… Та за сумним приходить радісне і ось вже на місцевому стадіоні в розпалі товариська зустріч з футболу між збірними командами с. Б.Щучинка та учасників збору-походу. Перемога, звичайно, за скаутами. Попри далекий маршрут, сила волі меншою не стала. Дружнє рукостискання, запрошення до святкової вечірньої програми «Пісня опалена війною». А вже тут, на вершині Букринського плацдарму, розпочався справжній вечір пам’яті. Щирий, пройнятий справжнім болем, з відтворенням подій у документальних кадрах на цьому ж таки плацдармі; з піснями, що знаємо від дідусів та бабусь; з лунким салютом вище неба і глибше закутків душі як яскраве враження незвичайного вечора. Сьогодні табірні «свічки» (це коли всі скаути з організації, сидячи навколо багаття і тримаючи свічку в руках, обмінюються своїми враженнями) переповнені враженнями від побаченого і відчутого…І в кожному сплеску вечірньої ватри відбивається розуміння і гордість юних оченят за своїх попередників… День другий «Організація Мангуп на лінійку прибула» – дає звіт про прибуття майстер організації. Лінійка на території воєнно-меморіального комплексу, присвяченого воїнам 1-го Українського фронту. Поруч вишикувались організації Промінь, Квест, Епіцентр, Оріанна, Дракони – організація Київського Палацу дітей та юнацтва. До учасників збору-походу звертається Почесний голова Всеукраїнської громадської організації «Діти передусім» Віктор Пилипишин. Саме завдяки його підтримці відбулися яскраві заходи збору-походу. Ось біля мікрофону Іван Йосипович Бідний, ветеран війни, учасник бойових дій на Букринському плацдармі. З уст очевидця прозвучала розповідь про цю битву. Так званий інший бік медалі. Про те, що це був перший крок до визволення Києва; про те, як своїм життям солдати зруйнували міф про неможливість визволення Букринського плацдарму; про себе, друзів – вічних Героїв, яким ми, кияни безкінечно вдячні! По закінченні лінійки всі охочі могли задати поставити ветерану свої запитання, відвідати Музей Великої Вітчизняної війни. Доросла преса, і ми, юні журналісти агентства «ЮН-ПРЕС», мали можливість поспілкуватися з Віктором Пилипишиним та запитати (в рамках соціологічного опитування) що для нього означає «патріотизм». Дуже приємно, що у цього політика розуміння даного поняття сходиться з діями і, як ми побачили, дає свої позитивні результати. Скаут не може довго стояти на одному місці. Тому в розпалі ігри «Стежка розвідників», «Стежка Робінзона» з орієнтування на місцевості для дітей та батьків; складання іспитів зі скаутських спеціалізацій: музична, спортивна, картографічна, туристична, кулінарська справа, медична, фото та журналіст; складання іспитів на знання лісу: «Хитрий лис», «Бобер», «Вовк». Метушня, розгадування завдань, пошук пунктів… Чесно кажучи, нас теж кілька разів плутали з «пунктом». І знаєте, приємно коли хоч і якусь хвилину, хоч в уяві крап-скаутів, але станеш маленькою частинкою у великому механізмі «Скаутинг». Здавалося б, після такого насиченого початку треба й відпочити, але ж ні! Всі прямують до музею, присвяченому бойовим діям на Букринському плацдармі, де вже з порогу переносимося в далекий невідомий нам, героїчний 1943 рік. Речі, світлини, слова – все дихає …Перемогою… Принаймні, нам, нащадкам Героїв, так сьогодні здається… Після вечері посвята у скаути. Це дивовижна подія. Ніч, зоряне небо, скаутська лілія, викладена свічками, «новоспечені» скаути та крап-скаути, які складають присягу. Все відбувається неначе на одному диханні. Потім щось загриміло. Що знову німці? Ховайсь! Та ні, це урочистий святковий салют. Все небо заблищало, розцвіло мільйонами відблисків і салют осипався на вечірній плацдарм посмішками скаутів… Невимовне враження можна передати лише виразом очей та незабутнім яскравим спогадом очевидців! Повернення в наметове містечко супроводжується гомоном, загальним захватом від побаченого. Намети, багаття, «свічка». Сьогодні вирішено, що кожен може зав’язати вузлика на своїй хустинці (за кожну гарну справу – це традиція скаута), адже день точно прожили не даремно! День третій Пробудження почалося ще о шостій ранку. Організації жваво, хоч і неохоче, збирали табір, готували сніданок та налаштовувалися на повернення до Києва. Біля місцевої пристані вже чекав наш диво-пароплавчик «Ай-Петрі». Берег відступав і тільки могутня постать гранітного солдата з вершини плацдарму величаво залишалася на видноколі… Всі розмістилися, команда організаторів почала оголошення результатів здачі спеціалізацій (перевірка знань та умінь скаута), де брали участь скаути всіх організацій. Атмосфера напружилась, адже кожен хотів почути своє ім’я в оголошеному списку. Після останнього озвученого щасливчика пароплав переповнився радісними вигуками, сміхом та загальною радістю. Все повернулося на свої місця. Попереду 7-ми годинна подорож під назвою «Дніпро – ріка братерства». …Сонце, хвилі, обриси берегів, попереду видніються силуети висотних будинків, що підказують наближення до Києва. Підпливаючи до Річкового вокзалу, всі до одного співали пісню «Клен зелений», що остаточно залишило в кожного відчуття участі у неймовірно важливій місії… І ось нас зустрічають скаути-«ветерани», друзі і рідні. Кожен прямує своєю дорогою, але всіх цих веселих і життєрадісних людей єднатимуть три незабутніх дні Великого Походу! На крилах вражень щойно з «Козацьких» Галина Кривобок, Анастасія Бакуновець, Марина Сучкова та Юлія Скоробогач
|
